- Я тієї любові у нього просила.
Ганебно і вперто - життя он мине,
а раптом ми разом не доля, а сила?!
- Не залишай мені мене...
-Я в нього ні крихти тепла ще не вкрала,
Не впилася ніжністю чорних зіниць...
Кого я чекаю, кого я кохала?!
Чому я жеврію у стінах в"язниць?!
Я в нього одна і я в нього єдина...
Єдине бажання і мука одна.
- І разом ми сила, ти чуєш?! -Безссила!
І хочеться трохи вина...
-Тепер відпускай. Я не доля, не щастя...
-Ти мука і пекло. Ти втрачений рай.
Ганебно й незграбно втрачаєш баласти,
І краще тікай...
Ти просиш того, що прийняти не можеш,
У зраді гориш - обпікає його...
- Куди вже втечеш, вже кому допоможеш?!
Так важко одразу лишитись всього...
***
- Я йду, відпускай... Нестерпним прозрінням
Все завжди минає, і це промине...
-Чи то так здалося, що небо осіннє?
...Не залишай мені мене...