Це не забудеш,але треба пережити.
Щоб як на сповіді очистилась душа.
Навчитись знову вірити,любити,
З надією дивитись в майбуття.
І знов знайти стежину у пшениці
І в колоски упасти і лежать.
Дивитись знову в небо синє-синє,
Волошки в коси літа заплітать.
Ні,не забудем,пам"ятати будем.
Збиремось з силами,піднімимось з колін.
Порвем всі ланцюги,що в тіло вп"ялись
Під гаслом,що такий ти не один.
І знов життю радіти як дитина.
Кружляти з вітром,квіти насадить.
Дивитися як дощ їх поливає,
З метеликами у саду дружить.
Не жалкувати,що роки проходять
І цінувати кожен день в житті.
Промінчик сонця лагідний впіймати
І жити з ним у серці на землі.
Це не забудеш...але треба пережити...
