У революції - страшна краса.
Так смерті гострая коса
Блищить на сонці. Настає
День судной. Де надія? Є?
Ця революція вогнем вспорола ночі,
І дивляться на небо сині очі.
За мрію стала б я на барикаду,
Та не за цих катів! А вони й раді,
Що цей народ відчаявся до краю,
Збиває ноги-руки на шляху до раю;
І натовп цей так легко ошукати -
Маленька іскра зараз здатна запалати.
І загориться революція немов скажена.
Простягне пазурі до зір, до неба.
І коли лишиться розруха і завали,
Народ мій взвиє: "Та за що ж ми воювали?!"
(21.01.14)
