Світлій пам`яті Олени Леонтіївни Слюсаренко у селі Роботівка
Коли в час війни і у роки розрухи,
Як тільки від німців звільнили село
Іще паличками писали ми букви,
Похилі криві, бо ручок не було.
А ти десь знайшла книжку вцілілу
З пожежі війни, щоб навчився читать,
Давала її в мої руки невмілі
Цікаві казки, щоб у мріях літать.
І тими казками мене ще малого,
Не знаю чого, що і як до пуття,
Вказала тоді мені світлу дорогу ,
Широку дорогу, що зветься життя.
А навколо села лежали в руїнах,
Розбито, зруйновано, спалено прах,
Селились тоді ми в землянках і хлівах
А ти мене вчила читать по складах.
Учителька перша - зоря світанкова,
Ти мені відкрила ці двері у світ,
Хоч згодом дізнався - не все в нім казкове,
Добро ти ж заклала з дитячих же літ!
