Де лани зелені, жовті, чорні,
Де шеренги лісосмуг стоять,
Де родючі степу землі орні,
Де пшениці й жита благодать…
Вільний вітер там квартиру має –
Не квартиру – а розкішний дім.
По будинку він завжди гуляє –
То ледь ходить, то гасає в нім.
Чимчикує, мчить, летить, ступає –
Повсякчас крокує у полях.
То тихенько в кронах походжає,
А то любить швендяти, що страх!
Пробіжиться риссю по блакиті –
Нагромадить хмар і задощить…
Настрій зміниться – і тої ж миті
Сонце в небі чистім вже горить…
Розкидає барви кольорові –
Пише восени картини він.
Стільки приклада зусиль, любові –
Чути лиш роботи відгомін.
Заметіллю вкриє землю в біле,
Нажене морозів - та й тріщить…
Тому вітру в домі-степу миле
Геть усе, хоч іноді й шумить.
14 жовтня 2013 року
Нова Одеса