Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сергій Ранковий: **** Я не люблю… **** - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Вишневецька, 16.01.2014 - 21:06
Хочется, чтобы по жизни окружали только такие люди, Сережа, как Вы.......
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От вас, Полина, зависит то, какие люди вас окружают, хотя для человека полезно, что бы его окружали разные люди, иначе он не поймет разницы.Но какие бы вас люди не окружали по жизни, это все равно лучше нежели одиночество. Будьте терпимы к другим, но строги к себе. Спасибо за добрые слова. Любов Ігнатова, 16.01.2014 - 19:30
за мотивами? Суперово!!! Твоє "не люблю " повинно бути "не люблю " кожної людини!!! Я би зараз міцно потисла твою руку!!!!
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Відповідь на твоє запитання Любавушка у першій відповіді на коментар.Дякую, друже, вважай що потиснула. Олександр Яворський, 16.01.2014 - 16:42
мені подобається твій твір, власне ті цінності, які ти поважаєш, і які не любиш, коли їх зневажають. мені подобається твоє бажання допомогти іншим, безкорисно просто так прийти на допомогу добрим словом, мудрою порадою, влучним прикладом. це цінно! прочитав твою відповідь на перший коментар Soul - сподіваюсь, що ті слова із перекладу, ти не сприймав на особисту адресу, адже це просто переклад. і ти справді маєш чудову здатність відчувати інших авторів чи те, що вони пишуть! Респект!
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олександр.Дозволю собі невеличку репліку про свої роздуми, у розрізі власного твору. Іноді людина не хоче казати іншому, що насправді думає, бо не хоче ображати і завдавати болю, бо розуміє, що може помилятися. Це нормально, і я інколи мовчу, чи не кажу усе, що думаю. Але у такі хвилини важливо, щоб людина була щира принаймі сама з собою. Бо коли людина щира у собі, то буде щирою і зовні, а от якщо вона перестає бути щирою сама з собою, вилікувати нещирість може лише хтось інший, чи словом, чи ділом (по воля Божій). Я це кажу тому, що часто відчуваю нерозуміння того, чому я пишу і викладаю віршовані коментарі. Навіть ті люди яким я пишу, не розуміють чому я це роблю. Це сприймають як втручання, нав"язування, піар і ще як завгодно (кому як до серця блище). Але ніхто не каже це відкрито, та я відчуваю. Я багато разів пояснював. Потім втомився і перестав писати каментарі. Та не можу не писати, не можу мовчати, просто не виходить. Якщо я читаю вірші, то я коментую. Якщо не коментувати, то краще не читати. Ось так. Вважай це щирим зізнанням. Та це не значить, що я закликаю до подібних дій. Кожному дається своє. Я пам"ятаю, ти маєш на все власну думку. Тож мабуть і ці мої слова були марними. Але я щирий з тобою, друже. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні, Надія, ви помилилися, про Людину з великої літири я не писав ані слова.Я присав про себе, а я так точно не маю права на такі лаври, та й вони мене колять своїми голками. Моє місце на землі, серед звичайних простих людей. Залиште Великі літири для інших, тих, кому вони підходять найбільше. Дякую, Надія, за добрі наміри. Lesyunya, 16.01.2014 - 15:07
Ви написали про нормальну не любов, до не нормальних речей.Мені здається сенс у тому, що Ви ніколи не змириться з тим, що не подобається. Як і Висоцький Ви словами "Я не люблю" зводи до простої істини, про яку можна сказати: це погано! Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сказано так, як сказано. Ось приклад. Евреї любили Іерусалим, але Господь сказав, словами пророка, хто не підкориться і не піде у рабство вавілонське залишивши місто, той загине, а хто підкориться буде жити. Тож я можу не любити, але якщо Богу буде завгодно підкорити моє серце і душу, підкорюся Богу. Я не зрівнюю себе з Висоцьким, ми різні люди. Він обрав своє, я своє. Погано кашляти і чхати, але я з терпінням і розумінням до цього ставлюся, бо людина хворіє. Те що є добрим, а що є поганим не мені вирішувати, на те є Господь. Я просто кажу, чого не люблю саме я. Хтось скаже інакше, це справа кожного обирати, що любити. Сприймайте мою відповідь як пояснення власної думки, а не щось інше. Я дякую вам за ваш відгук, завжди радий почути чужі думки. Не бійтесь і кажіть, що думаєте. Тільки так зможете зрозуміти себе. Ще раз дякую. Soul_, 16.01.2014 - 14:17
после Вашего ответа стало интересно прочесть вдохновителя . Однако же быстро у Вас отзывы рождаются. И очень красиво
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Когда пружину натягивают до предела, достаточно прикосновения бабочки, что бы она мгновенно сжалась, освободив накопленный потенциал.Рад, что вам нравится, если будет время, возможно я напишу стих по мотивам ваших стихов, если хотите конечно. Спасибо за внимание. Soul_, 16.01.2014 - 13:35
Я не люблю когда наполовину Или когда прервали разговор Я не люблю, когда стреляют в спину Я также против выстрелов в упор (С) ЗдОрово у Вас вышло. Особенно концовка... Нет, не особенно... она вровень всему тексту (а текст замечательный). Просто ... это наверное то, что хотелось услышать... давно... Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, вы правы, этот стих появился после прочтения перевода песни Высоцкого Александром Яворским. Меня зацепили слова "Коли в мої листи чужий хтось лізе," и я решил написать, что не люблю я. Я хотел сказать, что и я не люблю лезть в чужие письма и душу (стихи), если от меня их прячут. Но если письма (стихи) выкладываются для просмотра, я их читаю и комментирую. Я много пишу стихов по мотивам других авторов, но для меня это не удовлетворение собственного интереса или шпионских наклонностей, нет, просто так я хочу помочь, подсказать правильное решение, разделить чужое горе, поддержать. Вот почему появился этот стих. Спасибо за внимание. |
|
|