В Боромлі криниця стоїть при дорозі,
Росте під парканчиком кінський щавель.
Стара та криниця, але іще в змозі
Людей напувати її «журавель».
Коли проїжджаю тієї криниці,
Завжди, не надовго я там зупинюсь.
Дістану відерко живої водиці,
Її з задоволенням вволю нап’юсь.
Присяду спочити під тінню тополі,
Відчую, як втому знімає земля.
Дивлюся гусей, що пасуться на волі,
І дзьобами пхають у хвіст «журавля».
Хвилинок із десять я так відпочину,
Іще, «на доріжку», водички поп’ю,
Вклонюся криниці і сяду в машину,
Щоб рушити знову в дорогу свою.
