Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Альбіна Кузів: Ти не звикай, ніщо тепер не вічне… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олекса Удайко, 14.10.2013 - 17:29
"Та бач, у нашому столітті" - майже те саме, але ритм зберігаєжться! "Отче наш", чми не так?
Альбіна Кузів відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ритм і розмір збережений всюди)(11) Ти не звикай, ніщо тепер не вічне, (10) Усе псується часом чи людьми. (11) І навіть це натхнення поетичне (10) Забудеться, коли пройдуть віки. (11) Усі шукають затишку і віри, (10) Та потім не уміють берегти. (11) Та, зрештою, усі ми пасажири, (10) Лише б на вірній станції зійти. (11) Якби ж навіки серце напоїти, (10) Щоб та любов постійно там жила. (11) Та бач, у двадцять першому столітті (10) Нічого вже стабільного нема. (11) Та кожна зміна нас кудись готує, (10) І крок за кроком до мети веде. (11) Лови момент, і хай життя вирує, (10) Бо ми ж не знаєм, доки ми живем. Альбіна Кузів відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі Вам) дуже тішуся)
jouri, 14.10.2013 - 17:02
Отож - усі ловлять лише момент, тому й немає ніякої стабільності у стосунках...
Альбіна Кузів відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а, як на мене, то всі заморочуються майбутнім, не звертаючи уваги на те, що у теперішньому все розвалюється....
|
|
|