Ой, у лісі, під сосною,
Дуб обнявся з бузиною.
Пригорнув її душею
І навік назвав "своєю".
Його вустонька багрові
Смакували бузинові…
Притулив її міцненько,
Аж затьохкало серденько.
— Ой, яка ж любов глибинна, —
Захиталася соснина
І прикрила наречених,
У коханні полонених...
Піклувалася про пару,
Розганяла чорну хмару.
Від стихій їх захищала,
Наче матінка їм стала.
Ой, у лісі під сосною,
Дуб любився з бузиною.
У коханні зізнавався,
Ягідками чарувався...
мудра і доброзичлива соснина Ваша... і в житті такі випадки трапляються, коли хтось третій радіє щастю двох інших - але... не так густо, як могло б траплятися...))) гарний вірш
Lana P. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ви дуже, Валю, здатні все помічати до дріб*язків. Дякую, що Ви є
гарний вірш
Пісенно! 
Вдячна 
