Не воруши моєї тиші.
Тільки правда і кілька нот.
Нехай стоять біля мене нищі,
А не ті, що досягли висот.
Я в них не жбурлятиму комет.
Вони не винні, що убогі.
Підкину в розум декілька монет,
Щоб знайшли собі шляхи розлогі.
Нехай покине їх журба,
Нехай розвіють все вітри,
Бо виходу іншого нема.
Тільки розлогі білі городи.
Не говори що ти вищий,
Не говори цього нікому.
Ти завжди будеш нищий
Від того, чиї руки відчувають втому.
