Скинь жовту сорочку, небесна Соню!
Вітер хоче синочка,
а обрій - доню.
А добре ж долоням.
Ох, добре ж долоням!
Земля - до лона
абрикосового.
Лиш тінь холодна
без пальців-променів
твій обрій --
косами!
Веселка в щасті по коліна
покололась кольором,
скинь жовту сорочку.
на ній - прокльони,
під нею - воля!
Грозу вустами вдосконалюєш,
небесна ляле...
Тоді сконаєш
в обіймах ляскоту --
ох, земляни!
Дивись, - двійнята!
Лоскочуть крики
блакитний рік.
Сьогодні п"ята
криваво-рідна
зоря згорить...
