Вишіптуй журу із мене,
холодну, колючу муку.
Клади лікувальне зілля
на виболене чоло.
Безсиле єство надії
тримає іще за руку,
хоча сподівання мрево
давно уже відцвіло.
Фати не було у мрії,
пішла під вінець у чорнім...
Ніхто не сказав, що марно,
що чорне - то на біду!
Тепер на душі - розруха,
думок голосне воро́ння
видзьобує крихти світла
в захмареному саду.
Така вже у серця карма -
то падати, то злітати,
то зранене у юдолі
вираювати крило.
А ти не дивись, що плачу,
Вишіптуй мої утрати,
Клади лікувальне зілля
На виболене чоло...
(23.05.13)
А ти не дивись, що плачу,
Вишіптуй мої утрати,
Клади лікувальне зілля
На виболене чоло...- прекрасно! Дуже ніжна і душевна поезія, не зважаючи на нотки жалю і туги...Там глянь у слові "лікувальне" буквочка пропущена. Дякую за справжню поезію!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко, і за душевність, і за підказоньку - вже виправила...
Дуже ніжна і душевна поезія, не зважаючи на нотки жалю і туги...Там глянь у слові "лікувальне" буквочка пропущена. Дякую за справжню поезію! 
