Вечір тихо наступає, сум серце тихо накриває.
Воно тихенько так питає: Чому не можу я забути,
Ті теплі ночі, яскраві зорі, добрі очі, добрий погляд, теплі руки...
Чому не можу я забути – пекельний біль розлуки…
Чому приходить він щоночі???????
Чому побачити його я хочу?
Чому, чому, чому, лунає дзвінко в голові.
Невже прожити мушу в глибокій самоті?
Чому стається так в житті?
Цю відповідь давно шукаю!!!
І в БОГА часто я питаю – Чому в житті це все несу,
Мене лишили всі одну, лиш темна ніч завжди зі мною!
Не можу більше я так жити!!!!
Не можу більше вірити любити.
Не маю сили для життя!!!!!!!
Я залишилася ОДНА...