А я один рано-вранці сиджу на станції,
І наче в трансі, лише кава на сталевій таці,
Тікаю від твоїх шалених танців,
Збираю емоції,
Мій дім не там де твій,
Він в іншому боці.
А в голові питання, ні, скоріше стимул,
Чому так сильно хочу втікти від твоїх зим...
Зарядив мобільний, покинув стіни,
Ти зітреш всі знімки,
А я прикинув зміни,
Та продовжую бути німим.
