Дякую за те що ти знаєш,
Як ритмічно ставити «па».
Ти фліртом вино в смак розбавляєш,
Смакуєш мій образ повільно. До дна.
Образи й ролі ми вибирали,
За чашкою кави - історії днів,
Ці збудливі нейрони, як ноти стрибали,
Твій дотик, як лезо, що тягнути любив.
І не пристойно дивитися в очі,
Довше, як десять секунд,
Вони викажуть, те, чого розум не хоче,
Вони викажуть, те, чого чекають, не йдуть.
Погляд опустиш скажеш :
«Немає. Мрії, яку так довго шукав !»
Один тільки Бог , він тільки знає,
Скільки сердець ти розірвав.
При тусклому світлі музика грає,
Я нікуди не йду.
Справжніх стратегів майже не має,
Коли, не потрібно казати «Люблю!»
25.01.2013 р. час 19: 28
Після к/ф «Невірна»
Олівер Мартінез надихає…
