Безумство, шал, і серце скаче,
Немов сполохане теля.
Ми всі когось кохали, наче
У нас на шиї є петля.
Нестримне щастя, серце бите,
Пориви, ніжність, каяття.
І ти зриваєшся з орбіти,
І рвешся в те нове життя.
Любов частенько кришить образ,
Захоплення - її лице,
А потім, як отруйна кобра
Тебе завішує в сильце.
Твої вогні потроху гаснуть,
Бо ти звикаєш до зіниць,
Що відповідь тобі завчасну
Защедро зняли із полиць.
Блажен лиш той, хто в часу річці
Згадає те, за що любив,
І хоча б раз у семирічці
Своїй несе букет кропив.
