Напевно в кожного буває,йдеш ти не важливо куди(чи навіть не йдеш просто сидиш на місці), і тобі раптом здається що ти падаєш,різко,безболісно падаєш (хоч на справді нічого і не відбувається). Просто в тебе раптове не зрозуміле відчуття падіння,падіння в якусь безодню де лише ти і вона. Особисто в мене таке трапляється майже щовечора,коли намагаюсь заснути. Майже щовечора ми зустрічаємось знову я і вона,моя безодня.
В неї безліч імен,та жодного вигляду. Вона просто чорна пляма,яка огортає тебе своїми міцними обіймами і не дає думати ні про що окрім неї. І ти не в змозі втекти,адже вона це ти,точніше прояв твоєї уяви.
