За вікном вже інша зима,
А мрії,ще ті,що були торік.
Спокою….Спокою на серці нема!
Мені здається,чи ти мене обрік?
Уже пташки давно відспівали,
Бурі ведмеді сон віднайшли.
Ти як туман густий,бувалий,
Та як вітер у полі страшний.
Ні,не тому ти страшний,що не гарний!
Просто з середини ти якийсь не такий…
На душі лягає спокій примарний,
І зникає,як слово прудкий…
Зимою всі вірять у дива,я не виняток,
Я теж чекаю щасливого кроку долі.
Мені він потрібний,як повітря ковток,
До щирої по тілу болі…