Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Осіння печаль - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тетяна Луківська, 02.12.2012 - 21:10
Ти - печаль осіння на моїй долоні.Витліле намисто марева думок. Забуття обійми молено-бездонні Ніби вже і поруч, але знов за крок...смуток осіннього прощання передався моєму серцю, дякую Наталя Данилюк, 26.11.2012 - 23:52
Сухолистопадно скреготять завії,Обтрусили зорі в тіні ліхтарів. Ти - сльоза безрадна на пожухлій віїї, На долоні стужі лінія жалів...-як же печально і щемно...Але в тебе навіть печаль-така трепетна і витончена!.. Адель Станіславська, 26.11.2012 - 22:35
Яка всепоглинаюча осіння печаль... Але ж минеться, мусить минутися! І засітиться радість чистотою і свіжістю тендітної, мов пір"їнка Янгола, кришталево-дзвінкої сніжиночки. Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лесенько, як же гарно Ти прокоментувала! Слова - до самого серденька.Дякую Тобі щиро... Migelito, 26.11.2012 - 22:35
Сухолистопадно скреготять завії Обтрусили зорі в тіні ліхтарів Файно Лесю! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Міша! Рада Тобі... Одужуй)
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може й так... Та таки й так... Але печаль - то печаль, а осіння - має свій смак)))Дякую, Володю... |
|
|