коли вона заходила
у густу і втомлену осінню ніч
її волосся куйовдилося і спліталося
втомлювалося і переливалося
зі світлом морської води
із вітром її приватної свободи
й безмежної самотності
усі її сполохані сни
усі її невловимі відображення
живуть на глибині тіла й кінчику пальця
бо вона безстрашно заходить у мою близькість
як ніж у хліб черствий
вона знаходить мене у наскрізних молитвах
мов риба неочікуване тепло на дні холодного океану
вона віддано чекатиме допоки сонце
прийде до її рук і попросить
народити цю вірність і свободу
цю безстрашну незалежність і самодостатність
допоки трава у полі зеленітиме
вона збиратиме смолу
із плантацій моєї свободи
народжуйся знову і знову
а також забувай вчорашні перехрестя і відстані
бо твоє серце
болить
воно ще б'ється і бореться з усіх сил
так зріло і пристрасно
як вірить свічка що палає
у те що незабаром
має стати воском
як те що вічного нічого не існує
лиш віра
лиш спомин
й нестримна любов
