Ти забираєш в мене право жити.
Яке ти право маєш це робити?
Хто дав тобі оці уповноваження?
Чому повинен я терпіть твої ображення?
Ти теж людина й маєш сердце,
і очі ну й душу з перцем.
Я маю шрам від дурних твоїх законів.
Понаставляв для мене безліч перепонів.
Та я простак. Достану я сокиру,
накличу друзів з добру половину
і прийду до твого будинку.
Втікай у вікна й захвачуй свою жінку.
Бо будемо трощить усе добро,
що нажив ти. Ти єси люте зло.
Ти просто син мамони, не людський,
а хочеш відхватити, то постій.
Я сам поставлю тебе на коліна
й заставлю закричати:"Вільна Україна".
І будеш їсти землю нашу,
козацьку землю, а не заморську кашу.
І привяжу тебе мотузкою на площі.
Нехай збереться український люд,
нехай то візьмуть дрина й бють по спині.
Щоб плакав ти допоки не вловиш суть.
Ми українці, нас не розєднати.
Ви можите лише одне - брехати.
Ми виросли усі на одній пісні,
що нам співали, як були в колисці.
Ми виросли на тій повазі
до старших й дивувалися увазі
з якою вони бавили дітей.
А ви виховуєте наркоманів і блядей.
Тому втікай, біжи подалі бидло.
Бо як достану то мотузка й мило
для тебе буде китайським подарунком,
тому втікай з своїм тим депутатським трунком.
