Недосяжності роси первісного ранку
Обросили гарячі клітини сердець.
І джерельного блискоту безперестанку;
Цього ніжного шуму, цей вічний вінець.
Що ж узавтра, у світі ще литися буде -
У зазублинах час, не відпустить назад.
Та знаходячи шлях, сюди з спрагою, люди
Не беруть з джерела ні брехні, ані вад.
Його краплі чекали цю мить скільки років,
Розуміючи кожного: спека і шлях.
Прохолодою звершить надію у спокій
Безневинно-прозора вода в струменях.
Її легкість наповнює й сила – привітно.
Дивовижна землі і щаслива сльоза.
І розмішує променем сонячне світло -
Цей красивий танок із води вислизав.
Не спіши, доторкнися і завтра ще буде
Завжди втоне в ній спрага і зникне журба.
Прохолода, й повітрям наповнивши груди -
Розумієш – інакша, бо йде боротьба.
липень, 2012
Дякую! 
, вірш освіжає, як і джерельна вода 
http://www.povarenok.ru/images/users/06_04_10/small/297449.jpg
Дякую!!!
