Не віриш в сни? Прокинся навесні,
Коли дощі хлюпочуть над тобою,
Коли цвітуть незаймані квітки,
І сонце грає з вічною журбою.
Не віриш в сни? Прокинся у літа,
Коли бажання переборить муки,
Коли спяніла щастям голова,
Похилиться на теплі рідні руки.
Не віриш в сни? Прокинся ж ти не сам,
Щоб очі її грали над тобою,
Ти скажеш всьому світу – не віддам,
А сонце гратиметься вічною журбою.
