Пішло сонце вже по колу, небо все світає.
Хочу йти вже я додому - любий не пускає.
Обіймає, пригортає до душі своєї.
І повільно остигає вже тепло постелі.
Чую чую тихо-тихо шепіт твій тривожний.
Ніжно пестиш мою руку, полонить так можеш!
Та чи зможеш полонити моє мерце вільне,
душу мою кольорову, коли сам наївний?
Якщо ти зовсім не знаєш, що тобі чужа я.
В перший наш святковий ранок "першого" кохання!
