В моїх очах впаде душа поета,
Коли він плюне читачу у стайню,
Коли він дивиться із шпальт газети
І всім поради сипле без прохання.
В моїх очах впаде душа поета,
Коли він стелить сіно золоте,
Затиснувшись у золоті багети,
Всім каже, що воно святе.
В моїх очах впаде душа поета,
Коли всім очі власні дарувавши,
Він покладе на їх монету,
Нічого без людей не мавши,
І дивиться на них із верху вниз.
