А за вікном вже в котре плаче дощ…
Цей дощ нагадує сльози, адже він так само довго падає так само пригнічує душу…
Знаєш, кажуть, що все прощається, але нічого не забувається…Цей дощ нагадав мені всі ті сльози, які котились з моїх очей і які тихо помирали на моїх вустах… Вони були гіркі, вони обпалювали щоки, вуста, вони завдавали болю, але порівняно з тим болем, котрий ти завдам мені – вони ніщо…
Так, все міняється, навіть дощ вщух…
Мої сльози також зникли, але гіркий присмак залишився на вустах…
