Вже 23 мені минуло,
Життя я бачив? Чи в мені
Його реалії заснули,
Буденні, кавові й сумні...
А, може, і нема моралі
В сучаснім вітрі наших днів?
І все, що бачив -
Відзеркалля
Моїх думок, наївних снів?
Та ні,
Було ж моє дитинство,
Щасливі без турбот роки,
З-під крил любові й материнства
Усі ми вийшли!
Завдяки
Й наперекір примхливій долі
Долали труднощі життя
І невмирущий вогник волі
Завжди нам зігрівав серця...
Святе бажання здобувати
Усе найкраще на землі
Ламало тимчасові грати,
Неначе промінь у імлі
«Комуністичної цяцянки»,
Що мала право на думки...
Тепер -
«Панове» і «Панянки», -
Слова високі і дзвінкі
І звідусіль звучать промови,
Як файно жити 20 літ,
Які незвідані простори
Відкрили ми у вільний світ!
На що мені тепер ця правда?
Закон лиш для простих людей,
Хто ж більше вкрав -
Той гарний дядя...
Про це я вчитиму дітей?
Куди ми йдемо?
Хто намітив
Незрозумілий дивний шлях?
Чому так зимно стало літом
Й немає жита на полях?..
Хай 43 мені минуло,
Життя моє - воно в мені,
Коханням серце огорнуло,
Розмалювавши сірі дні,
Можливо, більшої моралі
Нам не потрібно?
Тільки час
Невпинно плине в сиві далі
І спонукає жити нас...
Та ні,
Усім набутим розумінням
Біжу в незвідані світи
Де неможливе світське тління,
Відсутні «жирнії коти»
Пропагандистської машини,
Що душу із грудей аж рве!
Де, ніби, журавлиним клином
Думки про вічне і живе...
Просте бажання обирати
Свій шлях до гідності сердець
Скормили псевдодемократи
Під шум овацій і яєць
В олігархічному кориті...
Тепер -
«Чинуша» й «Депутат», -
Слова високі, маслом вкриті
На лоні незалежних грат!
Куди промови їх подіти?
Я чую їх вже 20 літ,
Життя іде,
Дорослі діти,
На скронях - сивина і піт...
Скажіть мені,
Гарненькі дяді,
Я мушу й далі вас терпіть?
Ви стоїте вже на заваді
Життю країни,
Нумо, геть!
Народне око не приспати,
Не омине спокута вас,
Вона знесе паркани й грати,
Свободи знов настане час!
30.11.2011
*
Мені тринадцятий минало
Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/i-was-thirteen
Такие мысли... и подобны
нас настигают невзначай,
когда задумавшись о вечном,
мы вспоминаем отчий край...
На 43-ем, 20-ом ...
иль на каких других годах,
живём сегодня небагато,
и это мучает подчас.
И Ваши мысли так знакомы,
чтоб плагиатом не хворать,
оставим их на суд народный,
а сами будем ... поживать!...
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
які чудові строки надіюсь читати і Ваш майбутній твір *мені сто три уже минає - Україна процвітає*
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
на 103 навіть оком не зазираю...
а от у 63 гадаю допишу третій стовпчик...
буде трилогія з епілогом... сподіваюся не таким сумним, як зараз...
Дякую, Оксано!
