І ставши перед Богом на коліна
Я істинно прошу: «Прости…
Прости, що я так сильно полюбила…
Прости мене… Прости… Прости…
А я ж не знала, що так можна покохати,
Що так життя зупиниться умить,
Прости, я хочу вже ридати,
Але… Зажди… Зажди ще мить...
Ще мить і я усе забуду,
Його усмішку, погляд й сміх,
Ще мить і я не буду
Про зустріч більш молить…
Ти думаєш що я блефую,
І прощення прошу щоб знов грішить,
Та ні, ні, я все чую…
І ладна більше навіть і не жить…
Прости мене, о Отче всемогутній
Я лиш хотіла зрозуміть,
Прости мене, ти чуєш???
Я вже сама, нема поняття «МИ»
Я лиш прошу, ти дай надію,
Що я забуду все умить,
А так, я лише загину….
Загину бо є «Я» а не «МИ»…»
І ставши перед Богом на коліна
Я істинно прошу «Прости…
Прости, бо я загину…
Прости мене… Прости… Прости….»
Дякую
