Як же трапилось мені, висівши на волосині
Віддати своє серце жонатому мужчині?
Чому з усіх дівчат на світі, чому з усіх чоловіків?
Я стала легша за 8 бітів, він поруч мене сів
Пропала стеля, зникли стіни,
Й людей покірних жалісливі міни
Усе пропало, іспарилось, у небі темнім очі його снились
І сняться й досі руки, губи, і парфуми
Повіки його, ледь прикриті, у потязі мені виднілись
І тіло моє пронизали електричні струми
Чекає вдома тебе жінка
І я чекаю, ніби та хмаринка
Надіюся наповнитись тобою
Й на землю впасти краплиною дощовою
Надіюся побачити тебе і вкрасти
Хоч би і дружній поцілунок
На мить серденько своє спасти
Адже для мене то найкращій долі дарунок
Але тобі вже небесами вручений
Обручкою на пальці приручений
Подарунок, про який ти так мріяв
І на весіллі з нею щасливий був весь Київ
