Падає, падає, падає листя...
Падає із дерев...
Ну чому у душі
Вітер і дощі?
Падає, падає, падає листя...
Падає до ніг...
І так жаль мені
Золота на землі...
Чуєш, раптом, чуєш, вітер
Все гойдає чорні віти,
Все хитає чорне гілля?
І летить те листя вільно!
І летить, летить, летить, летить, летить, летить, летить, летить…
І падає, падає, падає, падає…
І осінь прощається ніжно, так ніжно.
І скоро дерева укриються сніжно,
Та хочеться ще полетіть
В осінню тривожную мить!
Ти бачиш, що десь там
У небі журавлям
Нелегко покидати,
В нерідну даль літати...
Бо листя опаде
І день так швидко так мине,
І сонце вже не зігріє,
Теплом вже не повіє!
Бачиш, в лісах
І в усіх степах, полях
Усе вдягнеться в листя багряне
Запалає нам осінь вогнями.
Бачиш, в небесах
Нам співає осінній той птах.
Шерхотить так приємно те листя,
Його топчемо так ненавмисне...
