Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Андрій Гагін: Вогонь палає язиками… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ never, 27.10.2011 - 13:50
Вогонь згасає, пада внизЗникає вся його могутність. Було і так, що не спинить, і так, що вітер попіл трусить отак і ми палаєм грізно, і крізь життя несем вогонь, але буває надто пізно- давать тепло своїх долонь Лоредана, 27.10.2011 - 11:57
Я б трошки змінила назву, бо перше враження, що вірш буде сатиричний: про "гарячі" язики, плітки і т.д.Сам вірш - Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Назва дійсно не зовсім вдала, як і сам вірш. Дякую, приємно що завітали! olya lakhotsky, 27.10.2011 - 11:45
"Хвилини смутку теж зникають -Бо їх єство, також горить." - теж дуже гарно підмічено! цікаво тебе читати! Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олю! Приємно, що сподобалось!
Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо! Это обещанный раньше огонь Но о таком дне не слышал Юхниця Євген, 26.10.2011 - 16:40
Гарний вірш виходить, та - Мов до небес дістати хоче - ну вже 3 століттями затасканий вираз... Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Євгене! Дійсно і згоден. Насправді не люблю стереотипів і "затасканих" висловлювань. Та в той момент, чомусь захотілося сказати саме так, а не інакше. Бо вогонь прагнув тоді в небо. Спасибі, приємно, що завітали!
|
|
|