Чому люблю холодні роси?
Чому люблю рясні дощі?
Чому люблю полів покоси?
Вони ж - тривога у душі..
Чом задивляюсь в сині далі,
Що в них шукаю? Я не зна.
Вони прекрасні неба пави.
Та не краси шукаю я..
Чому вслухаюсь в плескіт річки?
Чом тягнеться моя рука
Черпнути срібної водички? -
Щоб напоїть мої уста.
Чому зриваю дивні квіти,
Їх уплітаючи в вінок?
Вони ж Землі маленькі діти.
Чом не жалію тих квіток?
Чому від сонця я ховаюсь?
Воно ж дає мені тепло.
Йому я щиро усміхаюсь,
Та тінь шукаю всеодно.
Чому люблі у тиші ночі,
Що видно в них падіння зір?
Вони напевно жити хочуть..
Та гаснуть для людських надій.
Чому не мила зустріч з смерттю?
Вона ж дорога у життя.
Тому що знаю я відверто -
Вона не має вороття.
