Усюди добре, де немає нас.
Нікому не потрібні тут і там,
Але у безвість йти ще нам не час
Хоч як затопчуть лиця наші в грязь;
Ми будівничі правди! Наше слово храм!
Незвані гості, просто перехожі,
З глибин історії примарні блукачі.
Одне на одного так зовсім не похожі;
Та стоїмо на варті, на сторожі,
Готові вмерти задля помочі!
Нам не до почестей і винагороди,
За справу вірну в жертву віддамось!
Вигнанці ми, ми іншої породи -
Тому женуть нас, та ми їм не шкодим.
Хоч обмаль нас, ми боремось за щось!
Дороги легшої ніколи не шукаєм,
Задля мети наругу ми знесем.
Подяки й ласки світу не чекаєм,
Голодні й спраглі млієм, знемагаєм,
А все ж б'ємося словом - не мечем:
За ідеали, відданість й любов,
За віру нашу й спогади постійні!
Ще єдність нашу ворог не зборов,
Ще в нашім тілі плине кров!
Бо ми романтики - поети безнадійні!
Не безнадiйнi!Щось ще жеврiе!Вибачайте за недосконалу мову...
