Сьогодні я відчув настільки цікаво дивитися людям в очі.Просто і прямо в очі. Там стільки всього можна прочитати. І це настільки правдиво,що деколи стає аж смішно, коли бачиш, що людина говорить одне, а очі - інше.А ще цікаво заглядати в очі простим перехожим,там також можна багато прочитати.В кожного щось своє,в когось проблеми на роботі, когось кинула кохана людина,а хтось вилітає з універу.В них можна побачити як людина дивиться на світ. На обличчі завжди закарбовується її внутрішній світ.Коли людина ще молода, то цього не видно,але набираючи поважного віку все стає ясно як на долоні.
А ще цікаво спостерігати за осінню і за тим,чого ми не бачимо в повсякденних перипетіях.Легенького співу пташок, шелесту падаючого листя, чи просто подиху свіжого осіннього вітру. Цей світ поряд ,але ми настільки заглиблюємося в щоденні труднощі і проблеми,що зовсім не помічаємо того,що твориться навколо. А варто хоча б раз зупинитися і подивитися очима що бачать.
Ми говоримо, що світ жорстокий,що життя несправедливе.А хто цей світ творить? Все що відбувається навколо створюємо тільки ми. Вся жорстокість і несправедливість наших рук справа,і не треба думати: "а що я один можу зробити, коли всюди так багато зла".В такі моменти варто уявити картину на якій зображено мільйони людей в кожного з яких на думці: "а що я можу зробити один?"
