Моя душа шукала спокою весь час,
Хотіла полетіти десь у небо,
Та не могла вона, бо заважав їй страх
Що десь є той, хто обламав їй крила.
Душа моя не обирала шлях,
Зробила спробу полетіти в небо,
Та десь з’явився отой птах,
Закінчивши падінням її спробу.
Моя душа лежала довго на піску,
Не убачивши, що поруч море.
Хотіла пити, та не дав ніхто
Краплини з моря ласки та любові.
Боліло серце, сухо на устах,
Та я не відчувала болі.
Хотіла помсти, а не страх,
Бо лише так знайду я спокій.
Мене вже не цікавив птах,
Який літав так високо у небі
Я вирішила почекати час,
І планувала в серці помсту.
Хотіла я, щоб ти страждай,
Так само, як і я страждала,
Щоб у життя знайшлася та,
Що крила й тобі обірвала.
Але у мить відчула я,
Що у житті є інший шлях,
Яким піти повинна я,
Той шлях прощення, а не зла.
Не знаю я як сталося те чудо,
Вмить крила стали цілими мої
Хвалила Бога, славила за чудо
Бо Бог спокій подарував мені.
ID:
265724
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.06.2011 15:27:18
© дата внесення змiн: 18.06.2011 15:27:26
автор: Аndante
Вкажіть причину вашої скарги
|
