Сильно залипає,
і забрало серце в сторону
День пригрів йому все мало,
мені холодно
Десь проводять презентацію,
душ відкритих для людей
Розбавляють тьмяну націю,
різнобарвністю речей
Він нехтів усе це чути,
він закрився на замок
Утікав від злої скрути,
хліба попросив шматок
Даль безмежно нескінченна,
він упав коліна збив
Переміг, душа прощенна,
він невтратив-відпустив
Людину,що боїться мріяти
У натовпі невидно її рук
У серці будуть сумнів сіяти
Ховаючись у сплетиві розлук
Я забув як ти любила
Щастя ,нащо воно нам...
Вічність майже погасила
Глибину душевних ран.
