Я йшла поволі, може і не дуже,
Десь глибоко на дні шумів потік.
Він зветься звір – реве не тужить
І так не знати скільки літ.
Я несла з Космача дві дримби,
Мене просили привезти у Львів,
А душу розривало щось незриме.
Космацький дідо люльку закурив...