Вже ти забрала її всю
Колишню славу. Не мою -
Мого народу. А моя
Мені не треба. Просто я
Все ще дитя. Скажи комусь,
Що я ще плачу, я сміюсь
Я ще боюся темноти,
Як кіт води. Мовчи, бо ти
Не знаєш, що ось ця пітьма
Ховає все те, що вона
Мені казала. Як тоді,
Все, що я чую, – це чутки.
Краще мовчати уночі.
Хоча провина це моя,
Бо все ось це кажу все ж я -
Вона мовчить. Ну, майже так.
А може каже? Може я
Так говорити не мастак,
І воля п’яна, як кабак.
Блукаю я, шукаю знак
У чудернацькій цій пітьмі
Я тільки знаю – ти така,
Як я придумав уві сні.
