ще прийде час і ти будеш вмиватись
проливними дощами на чужих підвіконнях
бо осінь придбає квиток до
наступного ранку і залишить тебе наодинці
вже без мене лягатимеш на м'ягкі
простирадла впиваючись руками у
плечі і тихо благаючи не зупинятись
коли наступить світанок голуби прилітатимуть
з довжелезними листами від майбутніх коханців
що писатимуть як дорощає їхнє терпіння
як мліють від такої неземної чарівності
а жовте листя й мокрий пісок
заповзатимуть між пальці і зморшк,
допоки ти не відчуєш що все промайнуло
як мрії змились дощами з-під хмар