Я йду не знаючи дороги
Кричу, щоб хтось мене знайшов
Та тільки той холодний вітер,
І сніг кружляє навкруги…
Упала в кому не проснулась,
Лишилась в замкнутому сні…
У тобі залишила спокій,
У тобі й спогади тепла.
Та ти пішов я загубилась,
Й окутав холод і печаль…
Мов страх шалений повернувся,
Мов дощ нестерпний під ногами,
Усе тремтить і як навмисно,
Я чую тишу … Ані звуку…
Цей світ в якому опинилась,
Такий великий і похмурий..
І сонце зникло , тільки місяць,
Мій шлях освічує у даль..
Не знаю чи знайду я радість,
В пустому й дивному краю,
Чи віднайду я шлях додому,
Й на мить побачу погляд твій.
Не знаю я чи це насправді,
В душі моїй лунає сум,
Чи дім наповнений брехнею,
І в ньому я тепер чужа..
Не знаю я чи ми кохали,
Так щиро і так палко,
Чи долі ми сплітали разом,
І серце билось лиш тому..
Не знаю я як тут прожити
І вірити у те , чуже
Що ми з тобою розійшлися,
І світ забрав мене сюди…
Можливо сон, можливо кома,
В якій лишилася одна..
Та хочеться надіятись
Щоб вірити, щоб жити,
Щоб рухатись вперед…
