В мені приспалось почуття,
Манливий спокій обійняв,
Немов одягнений в дрантя
Я якось жив, а справді спав.
Бо без кохання вже не жить,
Хто осягнув його хоч раз,
Знов хоче повернути мить
Кохання – сонячний алмаз.
Кохання ж є, воно – живе,
Бо має тіло, має душу,
Стражданням серце завжди рве,
Чи то будує, чи то рушить.
Та з неба знак мені подав
Промінчик світлий – це Оксанка,
І світ навколо засіяв,
Життя наповнилося ранком.
Хай без хмаринки буде день,
І вечір буде тихий,
Ми заспіваємо пісень
Батькам на радість і на втіху.
