Поміж бурхливих буднів,
Поміж ракет і бомб,
У полі тім бекрайнім,
З підземних катакомб,
Іще стікали кров’ю
Поранені бійці;
Не чули вони болю ─
Такі були міцні.
Від бомбових ударів
Здригалася земля,
Від вогнища пожарів
Горіли небеса.
Це ─ хаос нищівний.
Тут лише смерть і сльози.
В пекельний час німий
Звучать кроваві грози.
Там в пустирі у полі,
В окопі неглибокім,
Серед вогню і болі,
Під небом жовтооким,
Наперекір природі
Із надр небуття
Вривається малесенький
Пагінчичок життя.
Відкрило оченята
Із криком немовля,
Лиш прагло запитати:
«Оце і є життя?»
«Життя ─ то ти, а це…» ─
Хотіла мовить мати…
Її німе лице
Буде повік мовчати.
…Теплу на зміну прийде холод,
Завжди війну замінить мир,
Багатству в зміну буде голод,
Замінить смерть життєвий вир.
