Мов десь, є вогонь Прометея,
Той, що зіркою не гасне в мені.
Кохання для людей це ідея,
А для мене тяжкість в душі.
Запалає мов зоря незгасима,
Тільки я, тільки я , не в тобі.
Ти крихта моя, і без болі єдина,
Ти зрозумій чого стоїш мені.
Ти сльоза відпущена зранку,
Що життя моє тримала собі.
І кохання пропаде за сніданком,
А чого хотіла, не сказала мені.
Ти тримала відкриті долоні,
І до неба летіли, вони із землі.
А мрії твої настільки холодні,
Що навіть не в змозі їх поділить!!!