Я полюбив ті ранки світанкові,
Той горизонт, де сонце постає,
Ті дивні миті, радісні, казкові,
Де день новий надії подає.
Вони мене красою милували,
У них мій погляд вдалечінь летів:
На гору, в гай, то проходив лугами,
По мальовничих краєвидах сіл.
Я полюбив ті ранки світанкові,
Вони у силах сповнили мене.
Тепер із ними мешкаю у Львові,
Минає час, рік поза роком йде.
Із нашої багатоповерхівки
Огляну Львів, райони та місця.
Із поверху дев’ятого домівки,
Де затишна квартира є моя.
Я полюбив ті ранки світанкові,
Коли відходять зорі у блакить,
Стежки по небу видно просторові,
Літак за літаком у даль летить.
В Шевченківськім гаю тепер цвітіння
Чарує запах квітів та п’янить.
На серці є високі устремління,
Коли ніхто ніде не гомонить.
Я полюбив ті ранки світанкові,
Червоне сонце жовтим там стає
І промені з’являються чудові.
Наснагу до роботи це дає.
Панує владно тишина світання,
Не чути галасу та шумних слів,
Доноситься пташине щебетання,
Ледь долинає мелодійний спів.
Я полюбив ті ранки світанкові,
Коли прокинеться усе за мить.
В цей час немає суєти людської,
Забігає все скоро й зашумить.
В ранковий час – важливі міркування,
Обдумую, планую що і як.
Та основне – горить в душі бажання,
Щоб день пройшов у праведних ділах.
Я полюбив ті ранки світанкові,
З приємністю вони вплелись в життя.
Були ті ранки в радості і в горі,
Давали миле, ніжне почуття.
Часи ранкові часто наставляли,
Що з часом все пройде і все мине.
Та ранки знов були і знов тривали,
Підтримувала їх краса мене.
Я полюбив ті ранки світанкові,
Коли в дорогу дальню від’їжджав.
Вони стрічали знов мене у Львові,
І звично з ними подорож справляв.
Найбільший з них – це Ранок Великодній,
Вітають з Воскресінням там усіх.
В своєму торжестві – Він неповторний
Величним Святом, радістю утіх!
09-29.04.2010р.
ID:
209072
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 03.09.2010 09:44:13
© дата внесення змiн: 14.12.2011 12:08:04
автор: С.Плекан
Вкажіть причину вашої скарги
|
