На берегах, моєї річки.
Дитинство вмерло у очах,
Та течією що не змило,
Впаде до ніг, бува не раз.
З весняним клекотом лелеки,
Травневий грім, цвітуть сади.
Переді мною, біль далекий.
Так дуже просить ще зажди.
Мов босяка, сьогодні знову,
Як після теплого дощу.
Ганяли друзі всі довкола,
Та м’яч тонув у бур’яну.
А пам’ятаєш, миті знову.
Як в ліс, підемо разом ми.
І світ навколо, весь чудовий.
Дитинство бачу, я у сні!!!
