Лиє сльози рожеве чорнило:
Розтікаються сльози в боки протилежні,
Вони одні, вони від чогось залежні,
Сильно й негарно їх перекривило.
Рожеве чорнило вже довго у пляшці стояло
З кожним днем його на краплину менше ставало
Воно плакало, вони чекало зустрічі з папером білим
Та папір пилюкою припав, а спис ручки був несмілим.
Рожеве чорнило схоже на кров живих:
Воно також легке і теплим буває,
Воно на руках слід помітний залишає
Та мало вже випадків таких…
Воно живе життям своїм
Прислужуючи думкам чужим.
Воно живе, живе й зникає
І на папері слід помітний залишає.
Висохло і трохи зацвило,
Папір миші їсти почали
Рожевим чорнилом поласували…
Чорнило, ти дочекаєшся тієї миті,
Коли усі пляшки де ти, будуть відкриті.
Краплинами ти ляжеш на папір
Усе міняється прошу повір.
Чорнило сльози лити перестало
Слушної години воно чекало
І дочекалося чорнило,
І щось таки його розлило.
Чорнило рожеве річку нагадало
Таку спокійну та широку
За заслугу свою дістало
За заслугу свою високу…
Рожеве чорнило, тішиш ти око лукаве
Ти легке, тепле і цікаве,
Щось маєш схоже між вином прозорим,
Радість приносиш здоровим та хворим.
Не треба сльози свої лити,
Дещо важко сльозами змінити
Не плач, бо знов розлиють,
А потім лиш водою змиють.
2004
