Красива собака, це – Коллі!
По вулиці сумно бреде.
Жила вона довго в неволі,
А кинули, й що її жде?
Жила в невеликій квартирі,
А діти водили гуляти.
Були всі привітні, і щирі -
Могла вволю їсти та спати.
Як діти із нею дружили?
Любили за шию тримати,
І за поводочок водили,
Й любили із рук годувати.
Прогулянці Коллі раділа.
Лишатись сама не хотіла,
Щенят вона дуже хотіла,
Родити їх, жаль, не зуміла.
І Коллі бувала сумною,
Уваги ніяк не звертали.
Сама забавлялася грою,
Коли на прогулянку брали.
Вона і стрибала, і бігла,
Хотіла свій біль вгамувати,
В житті покохати не встигла,
Не має вона цуценяти.
Таке вже собаче життя
І шерсть її посіріла.
Так склалось у неї життя,
Що швидко вона постаріла.
А люди вчинили жорстоко
І дітям теж діла немає.
Лишили стару, одиноку -
Від голоду хай пропадає.
Раніше їй воля все снилась,
Високий, красивий був ліс,
Вона там у зграї носилась,
Собака поїсти приніс.
Лишилась вона одинока,
Не знає куди тепер зайде.
Як часто людина жорстока,
Притулок собаці не знайде!
08. 02. 2003 р.
