Ти знову кажешь, я повинна
ти знов приходив уві сні
і я не чую слово вільна
мені так треба відпусти
Мене не бачуть більше очі
мене не слухають вони
моя весна живе в полоні
вона кричить тобі пусти
Ти сам собі малююшь мрії
живешь як хочеться тобі
але на мить, пристань до мене
щоб знав, що в мене у душі
Я хочу жити не в коморі,
і дихати я хочу без мети.
але, мабуть я все ж повинна
чому? - ви нагадайте і мені
