БАТЬКІВСЬКО-ПОВЧАЛЬНА ВІРШОПЛЮЙКА
Син малий повернувся зі школи,
Пообідав, і вставши з-за столу,
Підійшов та, примруживши око,
Запитав, нібито ненароком:
– Я сьогодні почув одне слово.
Чи погане воно, чи чудове?
Що воно, слово те, означає,
Я, зізнаюся, татку, не знаю:
Пацани там казали у класі,
Що навколо одні підараси.
Що це значить, скажи мені, тату,
І чи можна це слово казати,
Хто такі підараси ті кляті,
І чому треба їх зневажати?
Я послухав синочка малого,
І, закинувши ногу на ногу,
Окуляри на носа вдягнув,
Й телевізора враз увімкнув:
– Зараз, синку, тобі розкажу
І наочно усіх покажу.
Словом цим називають марудних
Клятих збоченців бридко-паскудних,
Премерзенних брудних слимаків,
Дуже-дуже поганих дядьків.
В них немає ні честі, ні духу,
Їм не треба ні сяйва, ні руху,
Їм би тільки гидоття творити
І в розпусті жахівочній жити.
В них теорія власної дупи –
Отакі от вони козолупи.
Їх повнісінько нині навколо
Наче мух на гівні в нашім полі.
Та найбільше їх, синку, при владі –
Подивись на ці туші мордаті
(Репортаж із сесійної зали),
Ці ганебні товстенні амбали –
То найгірші зі всіх підарасів:
Передай завтра хлопцям у класі.
Говорити так ніби й не можна,
Та сьогодні говорить так кожний,
Називає їх так вся країна –
І старий, і малий, і дитина.
ID:
182963
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 10.04.2010 15:57:56
© дата внесення змiн: 10.04.2010 15:57:56
автор: Гнат Голка
Вкажіть причину вашої скарги
|
