Не можу бачити, як плаче мати,
Коли дитя її від болю помирає
І дозу героїну в кров вливає…
Не можу бачити, як плаче мати.
Не можу бачити у смітнику дитинку,
Яку лишили, як малу «скотинку»,
А мама з новим хлопцем байдикує,
І жертву болю «на сміття» готує…
Не можу бачити у смітнику дитину.
Не можу бачити, як крісло влади ділять,
Немов кроти голодні, землю риють,
Купують, продають свою країну,
За півмільйона депортують всю родину.
Не можу і не хочу це терпіти,
Щоб в хаосі безбожжя одуріти
У час антиморальної війни й застою,
Де все – війна, що зветься «всевійною».
